«П’ять четвертинок апельсина» Джоан Гарріс

17 Інші також тримають інструменти—трубу, військовий барабан, кларнет. І хоч їхні імена не підписані, я знаю кожного. Військовий ансамбль села Ле-Лавез, при- близно 1942 р. Крайній справа — Томас Лейбніц. Я довго думала про те, як їм вдалося розкопати стільки подробиць. Де вони взялифотографіюматері?Наскільки мені було відомо, не існувало жодного її знімка. Навіть я бачила лиш один — старе весільне фото, заховане на дні нижньої шухляди комода в спальні. На ньому пара стоїть на сходах церкви Святого Бенедикта: він—у кри­ сатому капелюсі, а вона—з розпущеним волоссям і квіт­ кою, заткнутою за вухо… Зовсім інша жінка, вона ви­ мушено й ніяково всміхається в камеру, а чоловік обіймає її за плечі. Я розуміла: якби мати дізналася, що я бачила цей знімок, вона б розсердилась і заховала його в інше місце, тремтячи він невідомого їй самій занепокоєння. А от на фотографії в книжці вона більше схожа на ту жінку, котру, як мені здавалося, я знала, хоча насправді не знала ніколи —жорстку й завжди готову вибухнути люттю…Потім, розглядаючи фотографію автора на фор­ заці, я збагнула, звідки взялась інформація. Лора Дес­ санж, гастрожурналістка й ресторанна критикиня, ко­ ротке руде волосся й відпрацьована усмішка. Дружина Янніка. Невістка Кассі. Бідолашний дурник Кассі. Бідо­ лашний Кассі, засліплений гордощами за успішного си­ на. Підставляти нас під удар— заради чого? Чи він сам зрештою повірив у свої вигадки? 3 Щоб ви розуміли, окупаціюми сприймали зовсім інакше, ніж містяни. Відтоді Ле-Лавез практично не змінився. Подивіться на нього нині: кілька вулиць, деякі з них —

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx