«П’ять четвертинок апельсина» Джоан Гарріс
24 фіолетовим чорнилом, а от божевільні карлючки, вір шики, малюночки, спостереження, що їх перемежали, залишені казна-як. Я так і не змогла зрозуміти бодай якоїсь логіки. Бачила сьогодні Ґійома Рамондена. З новою дерев’яною ногою. Він сміявся з Р.-К., яка на нього витріщалась. Коли вона за- питала, чи не боляче, він відказав, що йому пощастило. Його батько робить клоги ?1 . Тож тепер йому знадобиться тільки півпари, ха-ха, ашанси встояти навшпиньках під час вальсу скоротяться удвічі, моя гарнюня. Я постійно думаю про те, що там, усередині, під підколотою до ноги штани- ною. Щось схоже на недосмажену ліверну ковбасу, перев’язану мотузочкою. Довелося кусати губи, щоб не розреготатись. Ці слова дуже дрібним почерком записані над рецептом ліверної ковбаси. Мені такі історії з життя, з цим чор ним гумором, здаються тривожними. В інших місцях мати пише про дерева як про живих істот: Провела всю ніч біля Прекрасної Івонн, їй бу- ло так погано від холоду . При цьому дітей вона по значає скорочено — Р.-К. , Кас , Фра , а про мого бать ка і згадки немає. Ніде. Багато років я гадала чому. Звичайно, я не могла розібрати, що написано в інших, таємних розділах. Мого батька — а я так мало про нього знаю— ніби не існувало. 5 А потім сталася ця халепа зі статтею. Сама я її не читала, як ви розумієте. Її опублікували в такому журналі, де 1 Клоги — традиційне дерев’яне взуття французьких селян.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx