«П’ять четвертинок апельсина» Джоан Гарріс
25 про їжу пишуть як про стильний аксесуар: «Цього ро- ку, дорогенька, всі їдять кускус, це надзвичайно важливо» . А для мене їжа — це просто їжа, чуттєве задоволення, дбайливо витворена ефемерність на кшталт феєрверка, хоч вона інколи й потребує значних зусиль, та все ж не сприймається серйозно, не є мисте- цтвом — на бога! — через одну дірку потрапило, з іншої вийшло. Хай там як, але одного дня статтю над рукували в одному з модних журналів. Називалась вона «Подорож уздовжЛуари» чи якось так—відомийшеф- повар відвідував ресторани, що траплялися йому доро гою на узбережжя. Я його пам’ятаю: невисокий худий чоловічок, який приніс із собою в серветці власну сіль ничку й перечницю, а на коліна вмостив блокнот. Він скуштував мою паельюпо-антильськи та теплий салат з артишоків, потім спробував шматок кунь-амана за материним рецептом, запив усе це домашнім сидром і чаркою фірмового малинового лікеру на додачу. Він багато запитував про мої рецепти, захотів відвідати кухню та сад і був у цілковитому захваті, коли я повела його в по гріб і показала полиці з террінами? ?1 і консервацією, з ароматизованими маслами (горіховим, розмарино вим, трюфельним) та оцтами (малиновим, лавандовим, яблучним). Він спитав мене, де я навчалась, і, здається, навіть засмутився, коли я розреготалась у відповідь. Мабуть, я тоді наговорила зайвого. Мені це, бачте, лестило. Пропонувала йому скуштувати те й се. Шма точок паштету рієт , кружальце сиров’яленої ковбаси. Ковточок лікеру з груш, тієї самої грушівки , яку мати зазвичай виготовляла в жовтні з падалиць, що почина 1 Террін — страва французької кухні, розрахована на тривале збері гання, різновид паштету.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx