«П’ять четвертинок апельсина» Джоан Гарріс
27 досі не розмовляють одне з одним. ДенізМуріак і Люсіль Дюпре, Жан-Марі Боне і Колін Брассо. А якою сенса цією стало те, що декілька років тому в Анже на зачи неному горищі будинку знайшли літню жінку! Батьки замкнули дочку в 1945 році, коли дізналися, що вона колаборантка. Дівчині тоді булошістнадцять. Випустили її, стару й божевільну, тільки через п’ятдесят років, коли батько нарешті помер. А як щодо тих старих — їм зараз вісімдесят чи дев’я носто, —яких ув’язнили за військові злочини? Сліпі та хворі старигани, з пом’якшеними деменцією рисами, млявими й байдужими обличчями. Неможливо повірити, що колись вони були молоді. Неможливо уявити, що колись у цих крихких забудькуватих головах тіснилися криваві задуми. Розтрощиш посудину — і вміст витече. Спокутування такого злочину вимагає цілого життя. «За дивним збігом обставин власниця “Малинового млинця”, мадам Франсуаза Симон, є родичкою власни ці “Насолоди у Дессанжів”…». Мені перехопило подих. Було відчуття, ніби всереди ні розгорівся вогонь і перекрив дихання, і я одразу опи нилася на дні брунатної річки, яка стискала й втягувала мене вниз, а язики полум’я лизали горло, легені… «…нашої доброї знайомої Лори Дессанж! Дивно, але їй не вдалося перейняти тітчині секрети. Особисто я від даю перевагу невигадливим принадам “Малинового млинця” порівняно з елегантними (але надто примітив ними!) пропозиціями Лори». Я знову змогла дихати. Не племінник, а племінниця. Мені вдалось уникнути викриття. Я пообіцяла собі, що надалі не допущу подібних дуро щів. Ніяких більше розмов з приємними ресторанни ми критиками. За тиждень фотограф з якогось іншого
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx