«П’ять четвертинок апельсина» Джоан Гарріс
7 свячена смерті мого батька — стрічка від його ордена Почесного легіону цупко приклеєна до паперу, під роз митою фотографією та коротким рецептом темних гре чаних млинців — і містить трохи чорного гумору. Під фотографієюмати червоним олівцем приписала: «Не за- бути—викопати топінамбури. Ха! Ха! Ха!». В інших місцях її записи більш багатослівні, хоча й сповнені абревіатур і зашифрованих послань. Я роз пізнаюдеякі фрагменти, про які вона пише. Інші жнотат ки записані якимись карлючками, тільки щоб зафіксува ти щось необхідне тієї миті. Ще якісь записи здаються повністю вигаданими, брехливими, неймовірними. Ба гато де містяться помітки дрібним почерком, написані мовою, яку я геть не розумію: Ini tnawini inoti plainexini. Ini nacini inton inraebi inti ynani eromni . А ще трапля ються окремі слова, надряпані зверху чи збоку сторінки ніби навмання. На одній сторінці — гойдалка синім чорнилом, на іншій— грушанка , пройдисвіт , візеру- нок помаранчевим олівцем. Ще на іншій — щось на кшталт вірша, хоча я ніколи не бачила, щоб вона брала до рук якусь книжку, окрім кулінарної. Вірш такий: Ця солодкість вишкрябана ніби якийсь яскравий плід слива персик абрикос можливо кавун з мене ця солодкість Було в цьому щось ексцентричне, те, що мене здиву вало й занепокоїло. Наприклад, що ця кам’яна проза їчна жінка могла в інтимні моменти плекати такі думки. Адже вона відгороджувалася від нас—від будь-кого— з такою люттю, що я вважала її нездатною на почуття.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx