· 24 У своїх щорічних донесеннях Цезар рідко визнавав некомпетентність, але він усвідомлював, що цього разу сенатори зможуть порівняти його доповідь зі свідченнями інших очевидців. Із причини, яку Цезар ще мав з’ясувати, новини в Галлії поширювалися швидше, ніж римський посланець здатен був пересуватися верхи. Союзники з числа треверів побачили, що солдати кінноти й піхоти розбігаються в усі боки, немов миші з гнізда, й розсудливо втекли. Вони їхали на конях Ардуеннським лісом, поки не дісталися Мозеля. Повернувшись у свій головний oppidum (оппідум, укріплене поселення) поблизу Трева (Тріру), вони повідомили Сенату, що римляни зазнали поразки через неорганізованість. Звідти річками Саар і Рейн вони невдовзі дісталися Риму. За таких обставин Цезар навряд чи міг вдавати, що перемога над нервіями — питання вирішене. Тепер, коли ворог був зовсім близько, Цезар мав змогу вивчити тактику воїнів з іншого світу: Настільки великою була їхня хоробрість, що, коли впали перші ряди, ті, що йшли за ними, ступали на їхні розпростерті тіла й билися, стоячи на них. А коли їх також зарубали й купа стала вищою, вцілілі використали цю гору трупів як поміст, з якого метали в наших людей дротики й кидали назад спіймані на льоту списи. Навіть серед цього власноруч створеного хаосу, відчуваючи занепокоєння через незнайому місцевість та здатного на самогубство ворога, Цезар відстежував етнологічні деталі. За вісім літніх кампаній і три зими відновлення сил у Галлії він зібрав чимало відомостей про цивілізацію, яку прийшов грабувати й знищувати. У Цезаря були місцеві інформатори, пересувна бібліотека, а також галльський друг Дівітіак із племені едуїв, друїд-інтелектуал і політик, який виступав перед римським сенатом. Зіткнувшись із белзьким валом трупів, він зрозумів, що на власні очі бачить військовий потенціал віри
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx