25 · в реінкарнацію — для кельтського воїна загибель у битві була шляхом до нового життя, а це означало, що «страх смерті зводиться нанівець». Цезар знав також кельтське ім’я свого супротивника та його зловісне значення: «Нервії напали на табір під командуванням свого вождя, Бодуоґната». Бодуоґнат (Boduo-gnatos, або «народжений від ворона») був Сином Ворона. В інших своїх формах, «branos» («бран») та «brennos» («бренн»), всевидющий і невмирущий Ворон був відомий римлянам в особі двох видатних кельтських воєначальників: Бренна, армія якого ввійшла до Риму й знищила його населення 387 року до нашої ери, а також Бренна, який зруйнував Дельфійський храм 279 року до нашої ери. У колективній пам’яті римлян кельти були споконвічною загрозою, що нависла над фортецями на вершинах Альп. Така кельтофобія простежується в усій розповіді Цезаря. Зі своїми пангалльськими федераціями, демократичними інституціями, меритократичною системою освіти й розвиненою транспортною технологією кельтські племена певною мірою випереджали римлян у розвитку. Вони також вели свій родовід від троянців та напівбога, який виявився втіленням Геркулеса. Однак у розумінні патриція Цезаря кельти були частиною первісної пустки. Його уявлення про Галлію нагадувало страшний сон наяву: самітний, придатний для проживання простір, дістатися якого можна було лише «невідомими, таємними шляхами», був безмежно стиснений, тоді як навколо відстань і час простягалися до меж творіння. Міста Галлії, що мали назву dunon (дунони) кельтською та oppida (оппіди) латиною, розташовувалися на вершинах пагорбів, з яких можна було миттєво нанести на карту й запам’ятати цілі регіони. Сам Цезар провів кілька місяців у заможному місті едуїв Бібракт, з якого відкривалася панорама на Альпи й Центральний масив. Однак у доповідях, опублікованих згодом у книзі «Галльська війна», поле зору зазвичай обмежене
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx