римляни називали свого часу Gallia Comata («Волохата Галлія»), пов’язували (як і зараз) із містикою й магією. Для римлян вони були загадковими людьми так само, як римляни, зі свого боку, стали загадкою для поколінь, що виросли на руїнах їхніх храмів та амфітеатрів. Самого Цезаря почали сприймати як героя легенд, будівника доріг і замків, який приніс цивілізацію у відсталий світ. Більшість стародавніх фортець, які отримали назву Camp de César («Цезарів табір»), насправді були невеликими або середніми оппідами доримського періоду. Зазвичай вони розташовані на вершинах пагорбів, поблизу річок, вдалині від пізніших поселень. Уявлення галлів про ландшафт важко відтворити, не побачивши місцевість із висоти пташиного польоту. «Цезареві табори» часом можна знайти на карті, але на землі їх напрочуд важко помітити. Бувало, я стояв у самому таборі, перевіряючи координати, коли поступово починав проявлятися вигин земляного валу, а серед мішанини насипів та рослинності виникали контури галльського оппідуму. За відсутності стін і фундаментів історична цінність цих місць полягає в самому розташуванні з його зручною адаптацією до рельєфу та несподіваними краєвидами. Якщо земля оголена або кам’яниста, там можна знайти уламки глиняного посуду й розсипи камінців, якими стріляли з рогаток. Часто можна почути помахи крил чи метушню істоти, що оселилася в тернистому живоплоті. Галли рідко використовували для будівництва камінь, тож ці живоплоти — єдині галльські споруди, які існують майже два тисячоліття.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx