17 · Розділ 1 Живопліт Високий чоловік із пронизливими чорними очима пильно вдивлявся в непрохідний живопліт. Був 57 рік до нашої ери; живопліт ріс неподалік від берега річки на півночі Галлії, а чоловіком був Юлій Цезар. Настав другий рік потенційно прибуткової війни проти сусідів Риму по той бік Альп. Перша кампанія проходила на півдні Галлії, де варвари жили на пагорбах у гарних, оточених мурами містах, сполучених дорогами й мостами. Тепер же легіони йшли незвіданими землями, які населяли «надзвичайно хоробрі дикуни». Вітер приносив пахощі безмежного океану, а водяні годинники свідчили про те, що дні стають дедалі довшими. Як і багато іншого в Дальній Галлії, цей живопліт був надто екзотичним для освіченого римлянина, щоб той був про нього правильної думки. У щорічній доповіді сенату Цезар мав детально описати цю живу огорожу, щоб пояснити сенаторам, чому це вона зупинила й налякала римську армію. Юлій Цезар, охайний і педантичний чоловік, вживав латину так само точно й ощадливо, як орудував гребінцем, ножицями й бритвою, нещадно видаляючи зайве волосся. Та мова цивілізації пропонувала лише пасторальне слово saepes, що позначало невеликий тин або огорожу з гілок і листя. Тут тобі тин-живопліт [saepes], де гіблейські трудівниці-бджоли Взяток важенний беруть на буйнім верболозовім цвіті1. 1 Virgil, Eclogues I [Публій Вергілій Марон. Буколіки. Перекладач Микола Зеров. З книги: Микола Зеров. Твори в двох томах. — К.: Дніпро, 1990 рік].
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx