· 18 Велетенські галльські живоплоти були створені не для того, щоб не пускати худобу в сади й на кукурудзяні поля: вони мали знешкоджувати римську кінноту й служити плащем-невидимкою, що захищає від ворога. Найкращий спосіб розповісти середземноморському читачеві про живопліт — описати спосіб його побудови: У ніжних саджанцях роблять зарубки, а потім загинають густі гілки, котрі дерева розкидають обабіч, та вплітають у них колюче терня. Утворений так живопліт стає схожим на мур укріпленням, крізь яке неможливо не лише пройти, а й навіть щось розгледіти. Юлій Цезар був першим римським полководцем, який прийшов у цей далекий край, розташований на захід від нижнього Рейну. Єдиною повністю романізованою частиною Галлії була провінція Трансальпійська Галлія, заснована 121 року до нашої ери й згодом перейменована на Нарбоннську Галлію. Ця вузька смуга землі вздовж узбережжя Середземного моря, яку оточували Альпи, Юра, Севенни та Піренеї, утворювала безпечний коридор між Іспанією й Італією, яким можна було доправляти галльське золото, пшеницю та рабів до Риму. Решта Галлії являла собою величезну територію, що простяглася аж до північного океану. Третину цих земель населяли племена, відомі під загальною назвою «белги». Не можна сказати напевне, чи справді Белгіка входила до складу Галлії: белги мали кельтські імена, але вважали себе нащадками германських завойовників. Жодному торговцеві не дозволялося перетинати кордони Белгіки, особливо якщо він торгував вином та іншими римськими предметами розкоші, які, на думку белгів, послабили моральну стійкість племен, що мешкали вздовж Рони й Сени. Те, що було відомо про цю місцевість, здебільшого спиралося на чутки, однак вони були цілком достовірними. За рік
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx