19 · до того в місті Везонтіон (сучасний Безансон) Цезар бачив, як його солдати тремтять від страху й ледь не починають бунтувати, наслухавшись розповідей шпигунів і торговців. Люди, які стикалися із членами германських племен під час подорожей чи в битвах, вважали їх хоробрими, дисциплінованими та «не в міру великими тілом». «Вони часто не в змозі були витримати їхнього виразу обличчя й пильного погляду». Легіонери, які стверджували, що не бояться людського ворога, відчували незримий страх перед природою, яка, подібно до свого дикого потомства, неначе змовилася проти римлян: вони боялися «вузьких доріг і безмежних лісів». За переказами давньогрецьких і давньоримських мандрівників, темний Герцинський ліс (старий, як сам світ), простягався так далеко на схід, що його можна було перетнути десь за шістдесят днів, та й то лише відстежуючи політ лісового птаха, пір’я якого сяяло в темряві. Далеко на півночі, куди Юлій Цезар повів вісім легіонів, лежала Ардуенна — ще один великий ліс, «найбільший в усій Галлії», що, як відомо, був «понад вісімсот кілометрів завширшки». Це був вивітрений гірський масив (відомий зараз як Арденни) по обидва боки франко-бельгійського кордону1. Земля велетенських живоплотів розташувалася на західному узліссі Ардуенни. У глибині лісу, «вдалині від шляхів» та в «потаємних місцях» (схованках) галли збирали військові ради. Ардуенна була лігвом розбійників розміром із цілу країну. Невидимі стежки вели лабіринтами до таємних долин та улоговин. Посеред лісу, в густих заростях дуба й тису друїди (жрецька каста вчених та інтелектуалів) приносили в жертву людей. Творці живоплотів військового призначення вміли також перетворювати гнучкі верби на «величезні фігури, до кінцівок яких прив’язували живих людей, перш ніж їх підпалити». 1 Див. мапу 1. Географія, ресурси й цікаві місця стародавньої Галлії.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx