· 22 акт геноциду, що стався літнього дня наприкінці залізної доби, є однією з найдавніших літописних подій двотисячолітньої саги, яка засвідчила переміщення центрів європейської влади із Середземного до Північного моря. Саме тут римська армія вступила в бій із воїнами, які жили на узбережжі Германського океану. У зниклому світі невеличких селищ, де більшість людей жили своїм життям, це ще й перше звичайне місце, встановлене за безліччю буденних деталей. Ніщо не вказує на важливість цього місця: там немає жодних меморіальних дощок, не йдеться про туристичний центр, а єдиним натяком на побоїще, яке тут відбулося, є назва вулиці Рю-де-л’Абатуар — Вулиця бійні. 57 року до нашої ери на цьому місці не було жодної пам’ятки або поселення. До того ж тут не знайдено останків кельтських чи римських воїнів. Це місце, обране хаосом війни, відійшло б у забуття разом із рештою дійових осіб та пам’яток протоісторії, якби не надзвичайно детальний опис Юлія Цезаря, за яким його можна знайти навіть зараз. Легіони, які прибували з Ам’єну, дісталися до сучасного Отмону, околиці промислового міста Мобеж за десять кілометрів від бельгійського кордону. Римляни розташувалися табором на узліссі, що належить до вкрай засміченого лісового масиву Мормаль, досі важливого для екології. Деякі місцеві дерева, що ростуть на узвишші над річкою Самбра, можуть бути залишками Ардуеннського лісу, проте живоплоти, якими огороджені будинки Отмону, утворені з бирючини та хвойних рослин — видів, про які могли знати римляни, але не нервії. За цими живоплотами доглядають господарі будинків, озброєні (попри ймовірні травми та марність справи) кущорізами, повітродувками й ланцюговими пилами. Металургійний завод ArcelorMittal зручно розташувався на пласкій ділянці землі, що простягається на двісті римських футів від річки. Під час велосипедної подорожі до
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx