«Ілюзія Бога» Річарда Докінза
22 повагу до стародавньої традиції або до замордованих родичів, при цьому сплутуючи релігію з пантеїстичним благоговінням перед природою, яке багато хто з нас поділяє з його найвідомі- шимадептом—АльбертомЕйнштейном. УБога вонине вірять, але, якщо скористатисяфразоюДенаДеннетта, «вірять у віру» 4 . З усіх фраз Ейнштейна найчастіше цитують таку: «Наука без релігії кульгава, а релігія без науки — сліпа». Проте він також писав: Те, що писали про мою набожність, чистісінька брехня, хоч її часто повторюють. Я не вірю в персоніфікова- ного Бога; ніколи цього не приховував, ба навіть заяв- ляв чітко й відкрито. Якщо в мені і є щось релігійне, то тільки безмежне захоплення світобудовою, наскільки вона відома сучасній науці. Чи означає цей уривок, що Ейнштейн суперечить сам собі? Хіба не можна з його слів насмикати цитат, які підтримають будь-яку зі сторін у дискусії про Бога? У слово «релігія» Ей- нштейн вкладав зовсім не той сенс, до якого більшість із нас звикли. Перш ніж ми перейдемо до подальшого розрізнення віривнадприродне та айштайнівської релігії, запам’ятайте, будь ласка, що ілюзорними я вважаютільки надприродних божеств. Ось іще кілька цитат, які дозволять відчути присмак ей- нштейнівської релігії: Я глибоко релігійний безбожник. Це такий новий різно- вид релігії. Я ніколи не приписував Природі жодної мети, призна- чення чи будь-чого іншого, що характерне для людини. Природа для мене—це величне утворення, яке ми не мо- жемо повністю збагнути, а тому відчуваємо перед ним смиренність. Це істинно релігійне відчуття, яке не має нічого спільного з містицизмом. Думка про існування персоніфікованого Бога для мене повністю чужа й навіть наївна. Відтоді, як Ейнштейн пішов ізжиття, ще більше прибічників релігії намагалися довести, що він один із них. Однак сучасни-
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx