«Ілюзія Бога» Річарда Докінза
28 виголошеній незадовго до смерті 5 , що мені ніколи не набрид- не цитувати його слова: Восерді релігії лежать деякі ідеї, які миназиваємо священ- ними, сакральними йтак далі. Осьщо це означає: «Це ідея чи уявлення, про якети не смієшсказати нічого поганого. Не-смі-єш. Чому? Бо не можна!» Якщо хтось голосує за партію, яку ти не любиш, про це можна сперечатися скільки заманеться: у кожного будуть свої аргументи, але ніхто не образиться. Якщо хтось заявляє, що податки слід підвищити або знизити, про це теж можна поспере- чатися. Проте якщо хтось каже: «У суботумені неможна перемикати світло», —ваша реакція: «Так, звісно». Чому в нас дозволено підтримувати аргументами лейбористів або консерваторів, республіканців або де- мократів, одну модель економіки чи іншу, «Макінтош» або «Віндовз», але озвучувати свою думку про виникнен- ня всесвіту, про те, хто його створив… ні-ні, це священ- не?.. Ми звикли делікатно оминати релігійні ідеї, але погляньте, який зчинився галас, коли Річард зважився їх покритикувати! Усі просто знавісніли, адже так не прийнято говорити вголос. Але якщо добре вдумати- ся, то немає жодної причини, чому б цим ідеям не бути таким самим предметом дискусії, як будь-яким іншим, крім нашої безмовної згоди обходити їх мовчанкою. Наведу один із прикладів надмірної поваги нашого суспіль- ства до релігії. Щоб під час війни отримати статус відмовника за ідейними міркуваннями, найлегший шлях—послатися на релігійні переконання. Навіть якщо ви блискучий філософ- мораліст, відзначений численними преміями за докторську дисертацію, в якій розкрито жахи війни, вам буде нелегко переконати призовну комісію, що ви маєте підстави для та- кого статусу. Зате, якщо ви можете сказати, що один чи обоє ваших батьків квакери, жодних питань до вас не виникне попри ваші туманні уявлення чи навіть повне невігластво щодо теорії пацифізму та самого квакерства. Якщо перейти від пацифізму до його прямої протилежнос- ті, то натрапляємо на сором’язливе уникання релігійних назв
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx