ГОТИКАНА 30 Корвіна відчула, як її обличчя потеплішало від усіх цих чоловічих поглядів, спрямованих на неї. Її здолала природна сором’язливість. Вона ніколи по-справжньому не спілкувалася з чоловіками — якщо не враховувати лікарів — хоча їй подобалося читати про них. Багато років тому вона почала крадькома брати в бібліотеці любовні романи, щоб читати їх вночі, коли мати лягала спати. Її мати, навіть коли не спала, майже не розмовляла з Корвіною, окрім як повчала її. Книги стали її притулком, особливо книги з чоловіками — людьми, перевертнями чи прибульцями — які закохувалися до нестями і завойовували собі жінок, їх тіло і душу. Такі книги вона обожнювала. Корвіна жадала цього. Вона хотіла комусь належати, бути коханою, бути абсолютно обожнюваною, що б там не сталося, незважаючи на її минуле. Дівчина жадала цього так сильно, що іноді думала, що помре від голоду таких почуттів. В її душі жив гризучий біль, і вона бажала любові так сильно, так глибоко. Але Корвіна знала, що книги, які вона читала, були вигадкою, і шанси на те, що вона, з усіх людей, знайде щось хоча б віддалено схоже, були мізерними. Дівчина міцно стиснула губи, відігнала від себе думки і подарувала подобу усмішки хлопцям, які їх розглядали. Нові починання, нова вона. — У Веренморі навчається близько двох тисяч студентів, плюс-мінус кілька сотень, — поінформувала Кейлін, повертаючи її увагу до себе, тоном, яким жінка вже незліченну кількість разів говорила те саме, як зрозуміла Корвіна. — Наш університет існує вже понад сто п’ятдесят років. Він був створений для того, щоб навчати і виховувати здібних студентів, які з багатьох причин не змогли дозволити собі навчання у звичайному коледжі. Кожен студент тут з’явився за дивних обставин. Ми фінансуємо більшість. На щастя, до складу Ради входять деякі з найвпливовіших членів
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx