Розділ 1. Корвіна 31 суспільства, тому наше фінансування завжди покривається. Деякі з них — випускники цього університету. Дехто вирішив віддячити нам, ставши тут професорами. Ми не еліта, але ми дуже унікальні. Тепер і ви частина цієї винятковості. Поки Кейлін говорила, Корвіна нарахувала чотири високі вежі, які вони перетнули. Вони зупинилися біля п’ятої вежі, що стояла позаду, і Кейлін звернулася до них: — Оскільки Джейд вже знає цю кімнату, я дозволю їй провести тобі екскурсію. Ось тобі вступний набір з мапою, розкладом та професорами, які викладатимуть у тебе в цьому семестрі. Якщо щось знадобиться — звертайся. Ласкаво просимо до Веренмору. Із цими словами жінка розвернулася і пішла в тому напрямку, звідки й прийшла. — Маєш гарний вигляд, Джейд, — озвався білявий, блакитноокий симпатичний хлопець, що сидів із групою парубків на сходах іншої вежі. — Не думав, що побачу тебе знову після того, як ти п’ятами накивала. Корвіна побачила, як Джейд, зціпивши зуби, показала хлопцеві середній палець із яскраво-рожевим лаком. — Висерок, — пробурмотіла Джейд. — Просто ходімо, добре? Корвіна кивнула. Вона не знала, чому ця дівчина втекла, але досі вона була до неї доброю і стала її першою подругою. Корвіні не подобалася думка про те, що вона почувається незручно. — Гей, Фіалко, — гукнув той самий хлопець, щойно Корвіна зробила крок уперед, очевидно, маючи на увазі або її досить виразні очі, або светр. Вона завагалася, роздумуючи, чи варто обертатися, тим більше, що навколо них не було нічого навіть віддалено схожого на фіолетовий колір. Мабуть, не варто ігнорувати людей у свій перший день, Корвіно. Вона зітхнула, повернувши шию, аби побачити, як хлопець усміхається до неї.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx