ГОТИКАНА 16 Тож він не дуже хотів, аби його спіймали в маленькому саду в ніч на день народження на очах у всіх. Її тендітна, зморшкувата рука стиснула його тонку долоню з дивовижною силою. — До замку, куди не ступає нічия нога, — промовила стара, її голос тремтів, а обличчя, вкрите зморшками, та бляклі очі пильно дивилися на Вада, — підеш ти, хлопче. Ф’юрі пирхнув у його бік. — Навіщо йому йти до замку, Зельдо? Де він взагалі його знайде? Більшість тутешніх хлопчаків були злиднями, якщо не всі. — Він віднайде багато речей, — промовила стара Зельда, перекрикуючи друга. — Очі кольору бузку. Ти знайдеш фіалкові очі. Аякс, ще один хлопчик того ж віку, що й Вад, зареготав: — Фіалкові очі? Таких очей не буває, Зельдо. Хіба що у дивака якогось. — А може, він ще й якогось триногого знайде, — вигукнув інший парубійко, заливаючись дівочим хихотінням. — Або дівча з двома рогами, — додав інший. Вад несамовито почервонів, його семирічне «я» розлютилося на стару Зельду за те, що вона загнала його в кут і бовкнула такі дивні речі, з яких насміхалися його друзі. Але посеред гиготінь Зельда ще міцніше стиснула його руку: — Не забувай, хлопче. На кін поставлено безліч смертей.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx