11 він бажає — може мене кривдити, як заманеться, але, скоріш за все, я нічого не відчуватиму взагалі. Він послабив хватку, вигляд обличчя змінився. Щось відбулося у глибині його душі. Він помітив спалах у моїх очах. Побачив надлам у моїй душі. Нарешті зрозумів, що в мене розбите серце. Це забрало в нього певний час, але, зрештою, він усвідомив. Кроу змінив тон із різкого на лагідне вмовляння, якому я надавала перевагу. Зрідка зустрічаєш співчутливого й турботливого чоловіка. Проте, коли таке трапляється, то прекрасно. — Прошу, повечеряємо разом, — він забрав руку з моєї шиї, ніжно торкнувся пальцями щоки. Занепокоєння в його погляді повернуло мене до тями. Усвідомлення того, що я в змозі іноді вгамувати його лють та повернути лагідність, надавало мені ваги. — Гаразд. Того вечора ми вечеряли на терасі. Сонце вже сховалося за пагорби, але розфарбувало небо в пастельні тони. Легкий вітерець гуляв виноградниками, граючи листям лози. Насувалася ніч, оливкові дерева вздовж дороги почорніли в її мороку. Посеред столу мигтіли білі свічки, освітлюючи наші обличчя під час вечері. Ми обоє мовчали, бо зазвичай жоден не мав чого сказати за столом. Часом я дивувалася, чому він бажає моєї компанії, коли він вочевидь не потребував нікого поряд. —Як справи на роботі? — порушила я панівну тишу. — Добре, — як завжди, лаконічна відповідь. —А чим саме ти займаєшся? — мені було відомо, що він володіє винарнею, але я не знала, що з того випливає.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx