«Мистецтво створювати щасливі спогади» Міка Вікінга
2 0 Е П І З О Д И Ч Н А П А М ’ Я Т Ь Одне з поставлених нами запитань було таке: «Що у вас вчора було на вечерю?» Спробуйте повернутися назад, до вчорашнього вечора. Що ви їли? Де та з ким ви були? Що ви пили? Чи самі готували їжу і що робили з брудним посудом? А зараз дайте мені відповідь на такі запитання: яку назву має столиця Камбоджі? яка найвища у світі гора? хто був прем’єр-міністром Велико- британії наприкінці Другої світової війни? Пошук інформації про вчорашню вечерю дуже відрізняється від пошуку інформації про Вінстона Черчилля. Тут пам’ять протиставлена знанням. Наша автобіографічна або ж епізодична пам’ять протиставлена пам’яті семантичній. Коли ми говоримо про пам’ять, то маємо розрізняти ці два її види. Семантична пам’ять — це наша здатність запам’ятати, що столицею Франції є Париж. Епізодична ж пам’ять — це коли ви можете пригадати свою подорож до Парижа. Таке розмежування вперше в 1972 р. увів Ендель Тульвінг, психолог та когнітивний нейробіолог із Торонтського університету. Прямісінько до сховища вашої семантичної пам’яті — ви ж зрозуміли, що я зробив? Коли ви відновлюєте спогади, що містяться в епізодичній пам’яті, то маєте здійснити подорож назад у часі й знову це пережити. Коли ви звертаєтеся до власної пам’яті, щоб знайти інформацію про те, хто був прем’єр-міністром Великобританії наприкінці Другої світової війни, це вже зовсім інший досвід. Ви, напевне, уявлення не маєте, де та коли ви отримали це знання. Це просто щось таке, що ви знаєте. Воно не стосується безпосередньо вас. Цей спогад не має ні смаку, ані запаху, ані звучання. У ньому немає того сенсорного багатства, яке, очевидно, є у ваших спогадах про вчорашню вечерю. Епізодична пам’ять — це наш особистий, унікальний та конкретний досвід, який ми здатні відновити в пам’яті. Семантична пам’ять — це по- зачасове знання, яким ми ділимося зі світом про світ.
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx