«Мистецтво створювати щасливі спогади» Міка Вікінга

7 диш радість у нових речах, — скажімо, після запікання овочів у духовці залишаєш дверцята відкритими, щоб «скористатися всіма перевагами нагрітого повітря». Однак мій сороковий день народження означає і те, що половину життя я вже прожив, якщо говорити мовою статистики. У Данії середня тривалість життя чоловіків складає приблизно вісімдесят років, і, хоч я не думаю, що існує життя після смерті, я вірю на всі сто, що треба брати все від життя до смерті. Наразі мені минув 40-й рік, тобто 480 місяців, або 14 610 днів. Бувають дні, що проходять повз нас, не зоставляючи й сліду, тоді як декотрі миті лишаються з нами назавжди. Наше життя — це не дні, що проминули, а дні, які ми запам’ятаємо навічно. Це змусило мене замислитися: що саме мені запам’яталося з тих 14 610 днів? І чому? Як зробити так, щоб у майбутньо- му я пам’ятав якомога більше днів? Яким чином можна відновити в пам’яті щасливі дні з нашого минулого, а також створити щасливі миті в сьогоденні? Пам’ятаю свій перший поцілунок, але не можу згадати, що трапилося в березні 2007 року. Пам’ятаю, як уперше спробував манго, проте не пригадую жодної страви, яку куштував, коли мені було десять. Пам’ятаю пахощі трави в полі, де я малим бавився разом із іншими дітьми, однак мені важко пригадати імена тих дітей. Тож які компоненти цих щасливих миттєвостей? Яким чином певна музика, запах, смак здатні перенести нас до чогось давно забутого? Як навчитися створювати щасливі спогади й міцно триматися за них? Я поставив собі ці запитання й спробував на них відповісти саме як дослідник щастя. Моя робота — вивчати щастя, дізнаватися, що робить людей щасливими, виявляти чудові риси життя і намагатися зрозуміти, як нам зробити його ще кращим. В Інституті дослідження щастя — нау- ково-дослідницькому центрі, де вивчають питання добробуту, щастя та якості життя, — ми з’ясовуємо причини щастя і працюємо над удоскона- ленням якості життя людей в усьому світі. Деякі дні ми пам’ятаємо через смуток, що вони принесли. Ці дні є частиною нашого людського досвіду, нашої пам’яті, а ще — частиною того, що робить нас тими, ким ми є. Тим не менше, оскільки я вивчаю феномен щастя, то здебільшого прагну дослідити, що ж саме допомагає нам створювати щасливі спогади.

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx