19 —Я намагалась бути обережною, — відповідає Обрі, показуючи язика. — Саме так і потрібно водити. У мене досі не було жодних аварій та штрафів. На відміну від тебе. О, моя мама постійно отримує штрафи за перевищення швидкості, щонайменше двічі на рік, і це не рахуючи тих, від яких їй вдавалося відмазатися. —Хлоя, звісно, була просто неперевершена, — продовжує мама. — Це було так, ніби вона їздила все своє життя. Одне заняття, і вона була готова подорожувати усією країною. Хм, знов я маю змагатись. У цьому і є фішка двох старших сестер — вони завжди роблять щось першими, а я маю зробити це ще краще. Я дивлюся на педалі. Права — вузька і вертикальна, ліва — широка й горизонтальна. Права — газ. Ліва — гальмо. Це не операція на мозку. Одна — вперед. Інша — стоп. Будь-хто може це зробити. Я маю на увазі, що половина моїх однокласників мала права, і більшість із них були ідіотами. —Фінн? — звертається до мене тітка Карен, спантеличена моєю мовчанкою. Я усміхаюся і сідаю за кермо, а вона, плескаючи в долоні від захвату, зачиняє за мною дверцята. —Тут позаду достатньо місця, — каже вона, і я відсуваю сидіння назад, щоб поставити свої довгі ноги. Я вовтужуся з дзеркалами й кермом, регулюючи й перенастроюючи їх, поки вони не стають ідеальними. В голові паморочиться. Права — газ. Ліва — гальмо. Правою — вперед. Лівою — стоп. Серйозно, візьми себе в руки. У тебе вийде. Права. Ліва. Вперед. Стоп.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx