14 Обрі до більш відкритого декольте. Мама заперечливо хитає головою, а Обрі запевняє, що Бен таке точно схвалив би. І саме тоді я їх фотографую. Тихе клацання камери мого телефону притишує їхній сміх. Я дивлюся на маленький екран: вони втрьох сміються, їхні лиця розмиті, сукня відбивається в дзеркалі, обличчя Обрі сяє усмішкою, а поруч із нею — моя мама й тітка Карен. Я пересилаю фотографію Мо з повідомленням: Вона має приголомшливий вигляд! — яке супроводжується безліччю сердечок і смайликів. Фотографія підіймається вгору, і з’являється відповідь Мо: Визнай, що ти прихований романтик. До речі, ти вже вирішила? Я нервово кусаю губи, перечитуючи її запитання, і, можливо, сподіваючись, що пікселі, котрі світяться, нададуть мені відповіді або сміливості. Мені так бракувало їх відтоді, як я зізналася Мо, що дуже хочу піти із Чарлі Маккоєм на бал. Це така традиція, коли дівчина запрошує хлопця. І минулого року я ходила на нього без пари з юрбою інших дівчат, які були або надто сором’язливі, або надто горді, або надто негарні, щоб когось запросити. У сукнях та кедах ми розірвали танцмайданчик обурливими, дивацькими рухами, й, підживлюючись шоколадками, висміювали всіх дівчат, які ледь тримались на болючих підборах, ніяково усміхалися своїм кавалерам і сумно дивилися на заборонені калорії, як на якісь тортури. Я була впевнена, що цього року має бути виступ на біс, але це було до того, як з’явився Чарлі. Ніби я сама собі його начаклувала. Боже, будь ласка, пошли мені високого, красивого, трохи дурнуватого хлопця-футболіста із зеленими очима. І бац, він
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx