«Ініціація» Люко Дашвар

15 На вулиці біля нотаріальної контори Германа затягує в ор- біту суцільного нарцисизму. —Щодо заповіту… І твоїх матеріальних цінностей, — питає хвалькувато. — Про житло зрозумів. Житла немає. А транспорт- ні засоби є? Машина? Не розумію! Нащо він продовжує гратися в роботу і ділові стосунки? Я ж йому натякнула: все в тебе вийде, Германе! Але повторювати втретє: «Усе в тебе вийде, Германе», — геть не хочеться, і я відповідаю по суті. —Машини не маю. — А я маю! — на голові Германа з’являється-сяє корона. Клацає пультом сигналізації в відтюнінговану мордяку немо- лодої, але все ще спортивної «Тойоти». — Швидкості не боїшся? Швидкості боюся. Та більше — людей. Ти ж не людина, Гер- мане? Сподіваюся, хтось більш милосердний. Нотаріус не чує моїх думок. Трахає бідну «Тойоту», а тій важ- ко: хрипить, несе. Печерськ. Хто б сумнівався! Огороджений парканом комп- лекс із декількох висоток. Шлагбаум — ініціація: зможеш його подолати — і ти в іншому вимірі. У багатій, віддраєній до блиску резервації посеред занедбаного міста: тут квітники-газони, чисті доріжки і охайні дитячі майданчики. І сам ти тут — інший: успішний, статусний. Очі фіксують добробут і спокій. Тут не з’явиться злодій чи випадковий перехожий напідпитку, тут підлітки не насміляться обісцяти під’їзд чи обписати матюка- ми стіни. Тут підбори жіночих черевичків ніколи не застряг- нуть у щілині потрісканого асфальту, а пафосні іномарки ніко- ли не вскочать у ями, бо тут немає ям: асфальт — моноліт. І тільки сморід від сміттєвих баків сусідніх будинків підло роз- биває ілюзію вщент. —Живеш тут? — питаю для годиться. — На двадцять п’ятому. Тобі сподобається! — Герман про інше. Його вже заполонило передчуття близького сексу. Рухи —

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx