«Ініціація» Люко Дашвар
23 — І де поділася?.. — Їдке здивування огортає липким холод- ним потом. Роззираюся: де мертва людина? Не вірю, що її не було! Сни не брешуть. 3. П ес і сам не знав, чому весь цей довгий день плететься за старою жінкою узбіччям жвавої перевантаженої траси. Їла вона мало, та коли все ж перепочивала на поки- нутих зупинках чи місцях для відпочинку обабіч траси, то чесно ділилася галетним печивом «Марія» із супутником. Наказувала псові суворо: — Тільки ж не забудь почистити зуби та вимити руки. Пес ковтав печиво і щоразу, коли старенька важко вста- вала, аби продовжити шлях, довго дивився їй у спину, наче роздумував: чи варто надалі складати людині компанію? Скавучав тихо, та все ж покірно сунув слідом. Коли день почав хилитися до вечора, біля старенької загальмувало авто. Так різко зупинилося, що жінка відсах- нулася, ледве втримавшись на ногах. І пес раптом кинувся, загарчав на молодого хлопця, що висунувся у відчинене вікно, кричав жінці: — Як мені на Нічогівку проїхати? — Треба почистити зуби і вимити руки, — відповіла жінка, не звертаючи уваги на пса, що кружляв навколо автівки, захлинався від гавкоту. — А-а-а…Дах потік!—Машина зірвалася, помчала геть, а пес усе гарчав їй услід. І лиш коли автівка зникла з поля зору, підійшов до жінки, глянув на неї, як старший, як той, хто може наказати почистити зуби! І вимити руки. Як ватажок. Жінка закивала псові, ніби погодилася, і, коли той по- сунув із траси в лісок на узбіччі, до кількох повалених
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx