«Ініціація» Люко Дашвар
27 Кров залила псові очі. Не бачив, як до ґвалту двох чо- ловіків, що він розростався миттєво і агресивно, підклю- чилася жінка-касирка. Чув самі голоси. — Вовік, не чіпай клієнта, бо звільнять! — волала жінка. — Вовік! Ти що робиш?! Ой, люди! Ой! Рятуйте! Люди, рятуйте! — Руки прибрав, гнидо! Ти в мене сядеш! — кри- чав водій. — А ти в мене ляжеш! Про пса забули. Міцніше вчепився зубами в дорогоцін- ну здобич, ледь зіп’явся, подибав в найближчі кущі. Крізь них шлях лежав до лісочка при дорозі, де на пса чекала голодна стара жінка з його зграї. Пес шкрібся, шкрібся чимраз ближче, ближче до поваленого дерева. Не дійшов. Упав за кілька метрів від людини з упаковкою сосисок у пащі, ніби звалив його не носак дядькового черевика, а невідворотний таємничий сон. 4. –Т и віриш у сни? — У коворкінгу на Лівому березі Улька відривається від ноутбука, дивиться на мене з прикрістю. Улька класна і крута. Розробляє і супроводжує сайти, два з них веде постійно: про квіти і для відчайдушних домогоспода- рок, хоч ненавидить і квіти, і домогосподарок. «Фігня! Обожнюю фіалки і тіток», — бреше упевнено, та я знаю правильну відпо- відь. На шиї в Ульки сидить такий собі Тимур, що він ніби худож- ник і взагалі космічно-творча людина, до якої ніяк не дошкре- беться натхнення, тому він б’є байдики на Ульчиній території і поза нею, спить у її постелі, жере її їжу і її серце. А Улька вкалує з ранку до ночі, аби забезпечити коханого всім, починаючи від цигарок-вина-одягу-розваг-вечірок до полотен-фарб-пензлів,
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx