«Ініціація» Люко Дашвар
28 а як заробить більше, ніж зазвичай, так везе Тимура то в Таї- ланд, то до Єгипту, щоби те падло відпочило від хронічних пошу- ків натхнення. Шкода, я ніколи не бачила того Тимура, знаю про нього лише з захопливих Ульчиних розповідей. Бо якби десь перетнулись, я би плюнула йому в очі. А якщо би не наважилася, то хоча б обпекла ніщивним презирливим поглядом! Він по моїх очах прочитав би, що — нікчема і покидьок, раз живе за рахунок своєї дівчини! Ще й вимагає, аби Улька працювала в коворкінгу, а не вдома, бо там вона, бач, заважає Тимурові зосередитися на творчих фантазіях. І де вона те падло надиба- ла?.. Він же точно водить до себе шльондр, поки Улька в ковор- кінгу вчить домогосподарок вирощувати розмарин на підвіконні. — І в сни вірю, і в невипадковість зустрічей. — Я теж перери- ваю роботу. Підсуваю до себе каву: задля цього і прийшла — аби хоч комусь, хоч Ульці, з якою познайомилася і час від часу пере тинаюся в коворкінгу, розповісти про халепу, яка вчора зі мною сталася. Бо, на відміну від Ульки, яку Тимур виганяє сюди пра- цювати, я можу редагувати нудні замовні тексти і у своєму ку- бельці на вулиці Ентузіастів. Але з ким там поговориш? Тільки з Богом і незнайомцями з мережі, що, як на мене, одне й те саме, бо віртуальні. — Невипадкові зустрічі приносять результат. — Улька крутить у руках чашку з кавою, дивиться на мене, як на мале дитя. — Результат є. — Який? — кепкує Улька. — Лишилася без сексу, а то біда. Добре, хоч тебе не впіймали в чужій хаті. — Так. То добре. — Одразу втекла? — Ні. Не одразу. — І що ти там робила? Шукала мертве тіло чи роздивлялася, як живуть нотаріуси? —Малювала… Улька дивиться на мене, як на божевільну.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx