«Ініціація» Люко Дашвар
29 —Малювала? — Так. Уявила, що в коридорі лежить мертва людина. І на підлозі окреслила місце, де та людина мала б лежати. Так, як у кіно показують, коли поліцейські крейдою обмальовують кон- тури небіжчика на асфальті. — У тебе знайшлася крейда? — У мене знайшлися тіні. Білі тверді тіні для повік. Нотаріус повернеться до своєї хати і побачить на підлозі обведений білим контур людини на підлозі. Улька дивиться на мене з неприхованим здивуванням. — І навіщо ти це зробила? — Бо за тими дверима, в тому коридорі, мала бути мертва людина! — повторюю вперто. — Бідолашний нотаріус! — скептично усміхається Улька. — Тепер він точно втратить береги. Шкода, не побачиш його реак- ції на свій дурний жарт. — Чому ж? — раптом розумію, чого прагну, хоч і намагаюся про те не думати. — Піду до нотаріальної контори, де він працює. То він про мене нічого не знає. Навіть імені. А я все знаю. І як його звати, і де він працює, і де живе. 5. З грайка невдоволених людей біля нотаріальної контори схожа на змовників, що готують заколот. Перемовляються тихо, замовкають, коли підходжу. — Тут черга? — питаю насторожено. — Тут армагеддон! — емоційно вихлюпує стокілограмова тітка за п’ятдесят і тої ж миті забуває про мене. Услід за інши- ми енергійно повертається до золотої на чверть від власної ваги пані, яка виходить із нотаріальної контори, подається до неї схвильовано: ну що там? Що?
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx