«Ініціація» Люко Дашвар
30 Золота пані щойно з епіцентру! Поінформована, всесильна і від того скорботна і сувора, як Матір Божа. — Сьогодні не працюватимуть, — повідомляє братам і се- страм по черзі. — І чому? Таки вбили? — Вбили, — авторитетно заявляє золота пані, і мені стає страшенно цікаво. Підступаю ближче. Витягую шию. — Кого вбили? — питаю, та мій голос тоне в голосах змов- ників. Один поперед одного до золотої пані: кого вбили? Кого? — Оцього! — Золота пані тицяє пальцем в одне з прізвищ на аркуші паперу, скотчем приклеєному до дешевих металевих дверей нотаріальної контори. А я минулого разу не звернула уваги на те, що на дверях висить папірець із прізвищами но- таріусів і розкладом їхньої роботи. — Слава Богу! — з полегшенням видихає важка тітка. — Як тільки у вас язик повернувся?! — з огидою знизує плечима понурий чоловік без віку. — Людину вбили, а вам «слава Богу»! — Не людину! Нотаріуса! І, слава Богу, не того, до якого я вже третій місяць ходжу, як на роботу! Це що було б, якби мого? Мені що — все заново? Документи збирати, по довідки бігати! І гроші — заново? — А з цим… З убитим що сталося? — питає золоту пані рух- ливий молодик теж без віку. — Хто його? — Така таємнича і заплутана історія. — Золотій пані вже й самій кортить поділитися добутою інформацією. — Нотаріуса вбили у висотці на Печерську. Вчора вночі. А вранці до нього приїхала наречена. Уявляєте? — Бідна… Бідна дівчина! — виправляється важка тітка, ін- тенсивно співчуває. — Це ж що?! Вона заходить… Сподіваєть- ся, що її зустріне наречений, а він…
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx