«Ініціація» Люко Дашвар
33 6. Н авіщо я намалювала на підлозі Германової оселі нерів- ний контур білим? Задля чого утнула той емоційний ідіотизм? Яку вселенську несправедливість намагалася ви- правити і що змінила тим незворотно? — Бо там мала бути мертва людина! — шепочу з затя- тою фанатичністю і сама дивуюся: чому так безглуздо-твердо вірю в те? — Ти просто надто примітивно розшифрувала свій сон, — в коворкінгу на Лівому березі Улька висуває мені свої версії. — Мертва людина — образ чогось загубленого навіки. — Тобто? — Тобто йшла ти по життю — і ось перед тобою декілька дверей. Ти обираєш одні, хоч і вагаєшся перед тим: смикаєш- ся то до одних, то до других, то до третіх. Але розірватися не- можливо, і ти довіряєш серцю, а воно шепоче: тобі сюди, ось до цих важких дубових дверей, за ними тобі буде комфортно, цікаво, перспективно. Ти підходиш і розумієш ще до того, як відкриваєш їх, що за тими дверима… —Мертва людина? — Ні! За ними шанси, які ти колись змарнувала чи просто неправильно трактувала. То неважливо. Головне, ті шанси — мертві. До них немає сенсу повертатися. — Навіщо ж я вибрала саме ці двері, якщо підозрювала, що за ними мертві перспективи? — От як тобі пояснити? Ти в школі вірші писала? — запи- тує Улька. — І вірші, і статті, і оповідання, — хвалюся. — І закінчила філфак з відзнакою. У мене природний літературний дар. Я могла б стати письменником. Чи ще стану, бо, коли редагую ідіотські тексти, які надсилають замовники, у мене дах рве від тих перлів. Я таки дуже талановита! — Мене несе. Бо в чому-
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx