«Ініціація» Люко Дашвар
Частина перша 1. П ес геть охляв, а весна все не допомагала: ще не висмик- нула з нір полівок, не вповільнила реакцій полохливих зайців. Із кущів обабіч перевантаженої траси в семидесяти кілометрах від столиці тоскно спостерігав за автівками, що вони різали шлях у протилежних напрямках. Хоч би яка зупинилася чи легковажна рука просто на ходу викинула з вікна недоїдений кусень. Машини не гальмували. Пес витягнув шию, побачив стару жінку — дибала собі узбіччям у бік Києва — і якби пес був людиною, тільки б одному здивувався: елегантній, хоч і давній, шкіряній сумоч ці, яку старенька в акуратній простій одежині міцно сти- скала в руці. Та пес був псом, зголоднів украй, тому по- дерся крізь кущі до людини, зашкандибав поряд, дивився їй в очі благально: дай… Стара жінка зупинилася, розкрила елегантну шкіряну сумочку, дістала з неї галетне печиво «Марія», простягнула псові. — Не забудь почистити зуби та помити руки, —мови- ла суворо. Пес заковтнув печиво, подивився старій у спину: сунула собі далі потроху з приреченістю всіх живих — і людей, і тварин—йти і йти, поки є сили. Заскавучав застережливо,
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx