19 Король Мідас тепер просто мрець, похований у золотій могилі. Золото знову стогне, ніби заявляючи на нього свої права. —Ні… Ми обертаємося на жіночий голос і бачимо, як до нас, зашпортуючись, дибуляє Міст, із жахом витріщаючись на Мідаса. —Мій королю… — Вона падає навколінки, хапаючись за живіт, а по облізлій, сплюндрованій залі її крик розходиться луною. — Вона зробила це. Зробила це з ним. —Але як? — белькоче Кеон, коли ми стежимо за її риданням. — Як це можливо? Я пригадую всі поголоски та плітки, що чула. Розглядаю обличчя Мідаса і думаю. Слухаю. Перебираю зібрані мною ниті старого павутиння, а слова кружляють у моїй пам’яті. Монархи втаємничують свою магію. Така стратегія. Знати, коли продемонструвати силу, і знати, коли її приховати. Подеколи краще морочити людей так, аби вони вас недооцінювали. Інколи монархи здобувають достатньо влади, щоб змусити всіх шанувати їх або боятися. А вряди-годи і те, й інше. Мідас позолотив стіл у трапезній — тоді я вперше на власні очі узріла його силу. Ба навіть більше, для сьогоднішнього бенкетування він позолотив усю цю бальну залу. Два бездоганні видовища. Утім, цього вечора його золото поводилося так, ніби він ним не керував. Бо ж так і було. Сила золотого доторку була справжньою, поза всяким сумнівом. А Мідас ніколи не золотив жодної іншої живої людини, крім Аурін. Де тут підступ? Я гадала, що її найбільша таємниця полягає в зляганні з командувачем ворожої армії. Гадала, що позолочена улюблениця була для Мідаса всьогона-всього королівською сідлицею, яку він найбільше полюбляв підкладати під себе.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx