«Жар» Рейвен Кеннеді

20 Обидві думки виявилися хибними. Ненавиджу помилятися. Мідас перетворив її на помпезно крикливий трофей для хизувань. Усі чоловіки мають свої примхи, зокрема коли йдеться про жінок. Їхній запал щодо об’єктів своєї одержимості завше межує між закоханістю та ненавистю. Один прогріх — і господар обернеться проти свого любого цуценяти. Та, мабуть, у цьому разі… саме цюцька накинулася на свого господаря. Страх з моєї свідомості осідає в животі. Якщо Аурін дійсно спроможна красти силу, то що трапиться, коли вона спробує поцупити мою? А якщо їй це вже вдалося? Я клацаю і скрегочу зубами. Але я не збиватиму гарячку, а зметикую, як обернути цю ситуацію собі на зиск. Бо якщо леді Аурін спробує вкрасти і мою силу, я її знищу. Споглядання гартованого металу втихомирює мої розбурхані думки. Мідас залитий золотом, ніби його схопив і залив у форму коваль. Я гадала, що мертвий він мені ні до чого, але, можливо, це не так. Може, все, що мені треба зробити, це використати те, в що він закутий. Використати як зброю. —Коли Мідас позолотив її, вочевидь дещиця його сили передалася їй, — тихо промовляю я. — Він волів, аби ніхто про це не дізнався. Мідас був потайним у всьому, але таке? Це таємниці геть іншого, небезпечного штибу. Тому він тримав її поряд себе? Тому що навчив перехоплювати сили інших та зуживати собі на користь? —Кепські справи, — зазначає Кеон. —Кайло, — починає мій брат. — А якщо то була не випадковість? А якщо це її магія? Здатність перехоплювати магічну силу інших, якщо вони спрямовують її на неї? Ти…?

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx