13 Я аж сахаюся з подиву, її слова плутають мої думки. —Хто це? — бурмоче Ману. Чоловік з натовпу проштовхується вперед. —Що ти таке кажеш, жінко? Вона випростується і обводить юрмисько зверхнім поглядом. —Я одна із сідлиць короля Мідаса, і можу вам заявити, що то все справа рук Аурін. Це її провина! Позолочена хвойда вкрала собі магію короля, коли він торкнув її золотом, а вона збагнула, що може зужити те собі на користь. Вона обвела короля круг пальця, а тоді ще й напала на нього. Я сама це бачила, коли вибігала! Стовковисько проймає потрясіння, мовби весло розсікаєхвилі. —Що за маячня? — сичить Ману собі під ніс, повертаючись до мене. Коли жінка кладе руку собі на живіт, мене осяває, хто вона. Міст. Сідлиця, котру запліднив Мідас. Обміркувавши її слова, я спочатку заперечливо хитаю головою, хоча її слова почасти скидаються на правду, адже все, свідком чого я стала в тій залі… Здавалося, що золото взагалі не корилося Мідасові, немовби ним верховодив хтось інший… Як я не розкрила цієї таємниці раніше? —Дивіться! — волає хтось. — Деревокрили! Хтось тікає на деревокрилах! —Це вона! Позолочена вбивця! Я повертаю голову в бік галасливого чоловіка, спрямовуючи погляд туди, куди він показує. На якусь хвилю, перш ніж нічна темінь поглинає все видиме, в небі спалахують пір’я та пазурі, а відтак щезають у хмарах. То відлетіли Король Гнилі з леді Аурін? —Я ж вам казала! — кричить Міст. — Вона облудниця! Пройда! Звабила Мідаса і забрала його силу, а тепер збирається утнути те ж саме з Королем Гнилі!
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx