«Характерник» Василя Шкляра
12 Усмішка зійшла галдовникові з лиця, його очі знов стали карими, і він промовив засмучено: — У нас чума. 2 П ошесть занесли на Січ кам’янець- подільські купці-вірмени. Вони торгували на січовому ринку всіляким цікавим крамом, а найбільше кожуха- ми та іншою одіжжю, в тому числі й поношеною. При- їхали трьома возами — Карапет Месропян із сином Мовсесом та братом Гургеном — і так піддобрилися до козаків та отаманів Шкуринського й Васюринського куренів, що ті дозволили купцеві Карапету зберігати у них товар. Спершу все було дуже весело, Карапет Месропян підніс козакам на вечерю барило горілки та хоровац із сугака ?1 , а потім уже напідпитку подарував Гнатові Пін- чуку саєтову сорочину з чужого плеча, яку той відразу нацупив на себе. Випив чоловік, закусив сугаком, убрався в обнову, а десь на третій чи який день по тому Пінчук після тяжкої пропасниці оддав Богові душу. І хай би вже сам, а то ж забрав за собою і сина свого Каленика — канархиста, півчого січової церкви святої Покрови. Поки підозра впала на купця-вірменина, що це він заніс із старим лахміттям чуму до Коша, то вже й пізно було щось у нього питати. Карапет Месропян, сердега, тут-таки, навіть не від’їхавши на Кам’янець, одійшов на той світ у гарячці, а за ним переставилися в муках і брат його Гурген та синок Мовсес. 1 Печене м’ясо із сайгака.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx