«Характерник» Василя Шкляра
Розділ ІІ, який оповідає про повернення Сірка з по- ходу, зустріч кошового з царевичем та щедре козацьке застілля 1 А ле яке там нічичирк! Якщо тертий калач Грицько Пелех, старий лис Степан Білий та проноза Андрій Яковина ще могли тримати язики на припоні, тощо тут казати про козаків-донців, яких розкидали аж по чотирьох куренях—Корсунському, Медведівському, Уманському та Кальниболотському. Вкинули по два донці в кожен курінь до пари, щоб їм було веселіше. До Кальниболотського потрапили щирі завзятці Панько Лучка та Гаврусь Мережка, яких хитрі кальниболотці швидко схилили до картярської гри «на секрети», ско- риставшись тим, що їхній курінний Добривечір пішов із Сірком на Тягиню. І ось уже після першої програної партії необачні донці Лучка й Мережка мусили зізна- тися, хто приїхав з ними на Січ у лисячому каптані й шапці-макітрі. Почувши про царевича, козаки одві- сили щелепи до колін: до чого воно? Такої чудасії на Січі ще не було. До них приходили всілякі цабе — геть- мани прибігали на поклін, найвищі посли вчащали з тридев’ятих земель, чума приходила, короста, воші, сарана прилітала, а царі чи царевичі — ні. — А насеру ж твоїй матері! — нарешті вигукнув каль- ниболотський козак Вовкотруб. — І що ж тепер буде?
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx