«Характерник» Василя Шкляра
25 Козаки висипали надвір і побачили, що цілі ватаги таких, як вони, нетяг вискакують з Уманського, Мед- ведівського та Корсунського куренів. Саме звідти, де оселилися донці й, видно, теж не втримали язиків за зубами. На той гамір повибігала козачня з інших куре- нів, і за мить увесь Кіш знав про нечуване диво, яке допіру вчинилося на Січі, а їм, запорожцям, про те ні гу-гу. Натовп, розганяючи поперед себе туман, попер до куреня наказного Грицька Пелеха, а той уже стояв на порозі. Козаки підняли вуса до неба й здійняли та- кий ґвалт, що туман зовсім розвіявся. Наказний, діставши з-за широкого шалевого пояса пістоль, гахнув у небо, туди, куди здіймалися вуса ко- заків. Вуса опустилися вниз, і наказний Пелех звер- нувся до натовпу з такими словами: — Братіє моя люба, товариство поважане низове, па- нове-молодці! Ви можете мене покарати найлютішою смертю, можете роздерти отут на шматки чи втопити у Чортомлику, як колись Сірко чорта у ньому втопив, можете повісити чи спалити на вогні, як чумного, але перед тим мусите знати, що ми із суддею Степаном Бі- лим та писарем Андрієм Яковиною не розголосили вам про прихід до нас царевича Симеона Олексійовича ли- ше на його ревне прохання. Не з руки було нам чинити всупереч повелінню самого государя-царевича до при- ходу Сірка, нашого славного кошового, бо казано ж у Святому Письмі: не накликай на себе біди, вона, коли схоче, сама прийде. Але раз так сталося, що з Божої волі ви самі про все довідалися, то давайте ж, братіє люба, не смішити людей і покажемо царевичу Симеону Олексійовичу, що ми товариство статечне, чемне та по- мірковане, із царем у голові, і не будемо знічев’я пору- шувати спокій у нашій матінці Січі Запорозькій.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx