«Характерник» Василя Шкляра
29 на ворона. Писар її впізнав. То був гетьманський по- сланець Трохим Зуб ?1 у чорній крилатій киреї. Він під- жидав кошового. — Хто там? — спитав Сірко. — Зуб? — Зуб, — сказав писар. —Ну, це надовго. — Пане кошовий… — несміло озвався писар. — Кажи. — Треба поговорити з цим… царевичем. — Клич, — сказав Сірко. — Я вже йду до себе. — А Зуб? — Зуб теж нехай слухає і мотає на вус. Усіх, кого треба, клич до мене. 2 У Сірка, окрім гетьманського посланця Зуба, зібралася вся старшина (лише осавул Харко Бі- лецький ще клопотався з військом після походу). При- йшли діди-райці — Гнилиця, Кваша, Черкас, Щобти скис, Покришка, Перепічка, ще підоспів дехто зі значних товаришів, таких, як Гнат Голобля ?2 , Хома Лисокобил- ка, кальниболотський отаман Добривечір, та так і на- пхалося повен курінь. Царевича Симеона з ІваномМіюським припровадив до кошового писар Андрій Яковина, але Сірко посадив високого гостя між собою і Грицьком Пелехом. 1 Очевидно, йдеться про того Зуба, який давав свідчення уМоскві стосовно описаних тут подій, що й занесено до актів Малоросій- ського приказу. 2 У давніх московських актах його помилково називають Гриць- ком Оглоблею. Це той Гнат Голобля, котрого Сірко посилав до гетьмана Самойловича з особливими дорученнями, в тому числі й у справі царевича Симеона Олексійовича.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx