14 —У мене тридобова перерва. — Доповідайте Старому, — наполягав голос. — Негайно. Он воно як. —Іду, — погодився я і сів у ліжку так різко, що аж очі заболіли. І побачив перед собою якусь блондинку. Вона теж сиділа, витріщившись на мене. — З ким це ти розмовляєш? — з притиском спитала вона. Я також витріщився на неї, насилу пригадуючи, що вже бачив її раніше. —Хто, я? Розмовляю? Я замовк, намагаючись вигадати якусь переконливу брехню, а потім, трохи розбуркавшись, змикитив, що ця брехня не має бути аж надто переконливою, бо блондинка ніяк не могла чути другу половину розмови. В моєму підрозділі використовується телефон нестандартного типу — для кісткової провідності аудіореле було хірургічно зашите під шкіру тильної частини мого лівого вуха. —Вибач, люба, — продовжив я. — Мені наснився кошмар. Я часто розмовляю уві сні. —З тобою все гаразд? — Тепер, коли вже прокинувся, — все гаразд, — запевнив я її і підвівся, злегка похитуючись. — А ти лягай поспи. — Ага, — тільки й встигла відповісти вона, і знову засопіла. Я увійшов до ванної кімнати і вколов собі в передпліччя чверть дози препарату «Гіро». Хвилини зо три моє тіло трясло, поки стимулятор приводив мене до тями. З ванної я вийшов уже новою людиною, принаймні її правдоподібним макетом (імітацією), і зняв із гачка куртку. Тим часом блондинка стиха хропіла. Моя підсвідомість рвучко покотилася в минуле, і я з жалем збагнув, що мене з тою блондинкою ані біса не єднало. Тож
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx