16 Якби була у мене клепка в голові, то я давно вже кинув би все це й зайнявся якоюсь справжньою роботою. Та от біда: тоді б мені довелося кинути працювати на Старого. В тім-то й річ. Не скажу, щоб він був таким собі добросердим начальником. Він запросто міг сказати: «Нумо, хлопці, нам треба удобрити цей дуб. Стрибайте в он ту яму під його стовбуром, а я вас закопаю». І ми усі так і зробили б. Абсолютно всі. І Старий справді закопав би нас, якби був певен, що існує 53-відсоткова ймовірність, що ми удобримо собою Дерево Свободи. Коли я увійшов, він підвівся й зашкутильгав до мене. І мені знову подумалося: чому Старий так і не «відремонтував» свою ногу? Моя здогадка: кульгавість була предметом його гордості, хоча хтозна. Але людині на посаді Старого довелося б пишатися отою кульгавістю потайки, бо його професія не допускала публічного вшанування. Обличчя Старого розкраяла зловісна посмішка. Великий лисий череп та виступаючий римський ніс робили шефа схожим на щось середнє між сатаною та Панчем із «Джуді та Панча». —Заходь, Семе, — сказав він. — Шкода, що витягнув тебе з ліжка. Дідька лисого йому шкода! —Взагалі-то я був у відпустці, — коротко відповів я. Так, він мій шеф, але відпустка є відпустка, до того ж трапляється вона до біса рідко! —Так ти й досі у відпустці. Ми всі підемо у відпустку. Не вірив я отим його «відпусткам», тому не клюнув на наживку.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx