18 —Невже все так погано? — поцікавився я, не відриваючи погляду від своєї «сестри». —Навіть гірше, ніж ти думаєш. —Ну привіт, сестро. Радий познайомитися. Вона простягнула руку. Долоня була міцною і, схоже, не слабшою за мою. —Привіт, друже. Вона вимовила це глибоким контральто, що мене остаточно доконало. От клятий Старий! — Я міг би ще додати, — продовжив шеф тим самим лагідним тоном, — що ти настільки відданий своїй сестрі, що з радістю помер би, захищаючи її. Не хотілося б говорити тобі цього, Семмі, але твоя сестра є дещо ціннішою для нашої організації, аніж ти. Принаймні наразі. — Зрозумів, — мовив я. — Дякую за ввічливе пояснення. —Та годі тобі, Семмі… —Вона — моя улюблена сестра; я маю захищати її від бродячих псів та незнайомих чоловіків. Гепати мене сокирою не слід. Тож коли ж ми почнемо? —Краще зайди до косметологів; у них наче є для тебе нове обличчя. —Краще нехай зроблять мені геть нову голову. Бувай, сестро. Обличчя мені не поміняли, але помістили мій особистий телефон під потилицею ззаду, а потім зцементували над ним волосся. Саме ж волосся косметологи пофарбували в той самий колір, що й у моєї новоспеченої сестри, відбілили мені шкіру і попрацювали з вилицями та підборіддям. У дзеркалі я був так само природно рудим, як і моя сестра. Поглянувши на своє волосся, я спробував пригадати його автентичний колір, той, який воно мало колись давно, а потім подумав: а наскільки природною є зовнішність
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx