«Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді» Ірвіна Ялома
10 саме йому, але так сталося, що до неї ніхто не взявся б. Будь- який інший досвідчений психіатр Північної Каліфорнії благо- говів би перед Сеймуром Троттером і панічно його боявся б. Для інтерв’ю Ернест обрав досить аскетичний адміністра- тивний кабінет і намагався виглядати максимально офіційно. Очікуючи на появу лікаря Троттера, він сидів за столом, ки- даючи оком на годинник, а на столі перед ним лежала закри- та тека з матеріалами справи. Щоб уникнути упередженого ставлення, Ернест вирішив поговорити з обвинуваченим без попередньої підготовки й почути історію з його вуст такою, яка вона є. З матеріалами можна ознайомитися пізніше, а за потреби організувати ще одну зустріч. Незабаром він почув постукування, що відлунювало від підлоги в коридорі. Невже лікар Троттер сліпий? Його про це не попереджали. Постукування наближалося й супрово- джувалося човганням. Ернест підвівся і вийшов у коридор. Ні, не сліпий. Кульгавий. Похитуючись і незграбно балан- суючи між двома палицями, лікар Троттер поволі брів кори- дором. Він зігнувся й широко розставляв палиці майже на відстані витягнутої руки. Гарні й мужні вилиці та підборіддя були в чудовій формі, тоді як «м’які ділянки» вже давно ско- рилися зморшкам та старечим плямам. Шкіра на шиї зібра- лася глибокими складками, а з вух стирчали кущі сивого волосся. Утім, вік ще не переміг цього чоловіка — у ньому жевріло щось молоде, навіть хлопчаче. Що ж це було? Можли- во, волосся — сиве й густе, підстрижене «їжачком», чи одяг — синя джинсівка на білому светрі з високою горловиною. Вони познайомилися біля входу до кімнати. Лікар Трот- тер зробив кілька хитких кроків, зненацька підняв свої па- лиці, енергійно крутнувся і, неначе випадково, граційно опустився на стілець. — Просто в яблучко! Дивина, еге ж? Та Ернест не мав наміру відволікатися.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx