«Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді» Ірвіна Ялома
18 діагностики. У майбутньому все це перетвориться на баласт. Я знаю, що діагностика важлива, коли йдеться про окремі психози, та в щоденній психотерапії вона відіграє незначну й насправді негативну роль. Ви ніколи не замислювалися над тим, як легко поставити діагноз, коли бачиш пацієнта вперше, а от коли починаєш його пізнавати, процес значно ускладнюється? Запитайте про це будь-якого досвідченого терапевта під час особистої розмови — і він скаже вам те саме! Інакше кажучи, впевненість обернено пропорційна знанню. Скидається на своєрідну науку, еге ж? Лікарю Леш, хочу, щоб ви зрозуміли: я не ставив Белль діагнозу, бо не мислю такими категоріями — і дотримуюся цього підходу дотепер. Незважаючи на все, що сталося, на те, як вона зі мною вчинила, щодо цього я залишаюся непо- хитним. Гадаю, вона це усвідомлювала. Ми були двома людь- ми, між якими налагоджується зв’язок. І Белль мені подоба- лася. Завжди. Я її просто обожнював! І про це вона теж знала. Може, саме в цьому й криється найважливіше? Коли йшлося про розмовну терапію, Белль не можна було назвати гарною пацієнткою за жодними стандартами. Імпуль- сивна, зосереджена виключно на своїх учинках, жодного ін- тересу до власної особистості, не схильна до самоспостере- жень, вільних асоціацій. Їй ніколи не вдавалося впоратися з традиційними завданнями терапії: дослідити саму себе, за- зирнути глибше — і через це вона почувалася ще гірше. Ось чому терапія завжди зазнавала поразки. З цієї причини я усві- домлював, що мушу привернути її увагу в інший спосіб, і тому мав винайти для Белль абсолютно нову терапію. Наприклад? Гаразд, розповім про те, що трапилося на початку терапії. То був приблизно третій чи четвертий місяць. Тоді я зосередився на її саморуйнівній сексуальній поведінці та запитав, чого вона насправді хоче від чоловіків — і зокре- ма від першого чоловіка в її житті, себто батька. Але потрапив
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx