«Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді» Ірвіна Ялома
28 і водночас закликаєте своїх психічно хворих пацієнтів ха- патися за свободу обома руками. Ви справді гадаєте, що я можу з вами позиватися? Ще погано мене знаєте, га, Сеймуре? Ви ж бо рятуєте моє життя. І я вас люблю!» І знаєте, Ернесте, вона таки мала рацію. Поцілила просто в яблучко. Я й справді боявся. Захищав свої правила навіть тоді, коли чітко усвідомлював, що вони завдають терапії шкоди. Ставив своє боягузтво, острах з приводу скромної кар’єри понад її інтереси. І дійсно, якщо кинути на ситуацію неупере- джений погляд, я таки дозволяв їй сидіти поряд і тримати мене за руку. Відверто кажучи, щоразу, коли я дозволяв їй це роби- ти, терапія ставала ефективнішою — Белль менше захищала- ся, більше мені довіряла й краще пізнавала свій внутрішній світ. Що-що? Чи є взагалі у психотерапії поняття непорушних бар’єрів? Безперечно. Послухайте-но, Ернесте, я мав про- блему: Белль кидалася на них, мов той бик на червону ган- чірку. Щоразу — кожнісінького разу , — коли я встановлював чіткі межі, вона починала їх розхитувати. Почала носити одяг, який щільно облягав тіло, або ж прозорі блузки, під якими не було бюстгальтера. Коли ж я це зауважував, Белль висмі- ювала мої вікторіанські погляди на тіло. Вона казала, що я хочу пізнати кожний вигин її свідомості, тоді як її шкіра й тіло для мене були табу. Кілька разів Белль скаржилася на ущіль- нення в грудях і просила її оглянути, чого я, звісно ж, не ро- бив. Нею оволоділа думка про секс зі мною, і вона цілісінь- кими годинами вмовляла мене переспати з нею хоча б раз. Одним із її аргументів було те, що цей «разовий» секс допо- може позбутися одержимості. Мовляв, вона дізнається, що в цьому немає нічого особливого чи магічного, а тому звіль- ниться від такої ідеї і зможе думати про інші речі в її житті. Як я почувався під час такої «сексуальної кампанії»? Гар- не запитання, Ернесте, та чи стосується воно нашого роз- слідування?
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx