19 — Усі, — очі Бі Джея обпікають. — А тобі що до того? — Генрі зводить брову. — Ну якщо вона нормально переживає той розрив… Щелепа Бі Джея пульсує, виказуючи його готовність оборонятися. — Цілком. Генрі косо дивиться. — Це тому, що ти щоночі цього тижня був із нею? Бі Джей непохитний. — Минулого тижня я теж залишався щоночі, хоч вони ще були разом, тож… — Не щоночі, — втручаюся я. — А всього три із семи. Вони обоє підводять здивовані очі, ніби забули, що обговорюють це в моїй присутності. — Чотири, — Бі Джей шепоче так, що тільки ми вдвох чуємо. Наші обличчя надто близько, від чого в мене паморочиться голова, а дихання перекриває уламок розбитого серця. Чотири? Не дивно, що Брукс Келловей мене кинув. Не знаю, чому це ображає мене. Наче стріли штрикають. Чотири ночі? Він — єдиний чоловік, через якого я побивалася, коли втратила, єдиний, кого я кохала в своєму житті. Не згледілася, як відштовхнулася від столу, відчуваючи легке запаморочення й паніку. Утім, це не може бути панічною атакою, адже на неї страждають люди, які не можуть контролювати своє життя, тож це точно не про мене, бо я можу впоратися з усім, геть з усім, особливо якщо йдеться про моє серце. Просто ця туга від втрати його накриває мене
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx