20 хвилями то тут, то там. Виявляється в незвичний час у незвичних місцях. Як-от через три роки після розриву, коли ми разом відпочивали в Annabel’s. Він сидів поряд зі мною в куртці Amiri, яку я обрала для нього годину тому, розхристаний, як і мої думки, коли ми близько. Думаєте, я тільки-но розповідала про свого хлопця, з яким розійшлася тиждень тому? Не будьте наївними. Надто оптимістично з вашого боку вважати, що я здатна відпустити майже потонулий корабель, до якого прикуте моє серце. — То Маґнолія Паркс? — Де її хлопець? — Вона тут із Бі Джеєм Баллентайном? — Вони зійшлися? — Вони ніколи й не розходилися. — У неї є хлопець? — Мені подобається її сукня. — Яка огидна сукня. — Вони знову трахаються? Ось декілька фраз, які кидають мені в спину, поки я пробираюся до вбиральні, намагаючись дорогою не знепритомніти. Отже, чотири ночі… До речі, не з цієї причини ми з Бруксом Келловеєм розійшлися. Брукс навіть і не знав. Чи, може, знав, бо, здається, іншим відомо про мене набагато більше, ніж я припускала. Бруксу байдуже, йому завжди було байдуже. У найгрубішій формі та за найпотаємнішими негласними правилами наші взаємини були вигідними нам обом. Я була для Брукса квитком у життя, якого він не отримав при народженні, а він був моєю останньою
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx