«Маґнолія Паркс» Джесси Гастінґс

22 Вона морщить брови: не вірить мені. — Знаєш, то не біда, якщо ти не в нормі, — нагадує мені. — Знаю, — я безтурботно знизую плечима. — Просто цей розрив, треба трохи часу, щоб звикнути… — Я говорю про модель Miu Miu. Насуплююся. — Звідки ти знаєш? Вона вибачливо усміхається, має розпачливий вигляд. — Перрі? Я насуплююся ще дужче. — А він звідки знає? Пайлі видається такою безпорадною. — Ким би вона не була, та дівчина й свічку б тобі не підносила. Я відвертаюся від неї і знову дивлюся на своє відображення. — Це і так зрозуміло. — Дуюся. — У мене ж майже діаманти замість очей. Пайлі стримує усмішку. — У будь-якому разі мене це не обходить, — кажу, хитаючи головою. Зрозуміло, вона на це не ведеться. Чорт. Дістаю ідеальну коралову помаду зі свого клатча Alexander McQueen із фактурної шкіри з черепом. Ідеальний колір, що відтіняє моє лице, — додає шкірі більш темного забарвлення, а очі стають такими світлими, що видаються вперед. — Цей вираз, — Бі Джей Баллентайн любить мої очі, коли я дозволяю, — ще 1600-х років, ти знала? Коли учень майстра лише годився тримати йому свічку, щоб освітлювати.

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx