«Маґнолія Паркс» Джесси Гастінґс

24 — Загалом так, якщо ти не заперечуєш, бо вони такі гучні, а в Йони замалий сечовий міхур: прокидається чотири рази на ніч, і крізь стіни чутно, як той шумить. Ба більше, особисто я віддаю перевагу одноразовим не паперовим рушникам на кшталт тканинних, але не говоритимемо про це там за столом, коли повернемося, бо мені ще дещо хотілося б змінити у твоїй ванній, оскільки ми порушили цю тему… А потім помічаю хлопця, який вже тиждень як мій колишній. Він тримає за руку незнайому мені дівчину за декілька столиків від нашого. — Якого біса? — вимовляю гучніше, ніж хотілося б. Навіть не згледілася, як уже йду до нього. Як маленький метелик-мазохіст лечу на полум’я ідіота. Брукс Келловей здивовано підводить на мене свої великі тупі карі очі. — Що ти тут робиш? — питаю я, поклавши руки на стегна. — Еммм… — Він перезирається зі мною та дівчиною, з якою прийшов. — Вечеряю? Кидаю на дівчину побіжний погляд. — Привіт, перепрошую, я Маґнолія, — потім дивлюся знову на Брукса. — І що це за фіґня? — запитую, руки в боки. — Ти тут з іншою? У соціальних мережах ще не оприлюднили наш розрив, а цей ходить на побачення з іншими жінками? — Так, — киває він, випрямляючись. — Якого чорта? — Я майже тупаю ногою на знак протесту. — Це так невиховано. Він дивиться повз мене на Бі Джея, який стоїть поруч трошки позаду.

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx