27 Він трохи чванливий, цей старина Брукс, і хоч поки що не махає кулаками в повітрі, заохочуючи до бійки, але до цього може дійти. А втім, БакстерДжеймс Баллентайн може бути ким завгодно — від гравця в регбі до Месника. Тож чому Брукс намагається спровокувати його на бійку, мені не зрозуміло, але в будь-якому разі я занепокоєна. Занепокоєна тим, що Бі Джей буде бити комусь пику через мене. Знову. Занепокоєна заголовками, які побачу вранці. Знову. Занепокоєна тим, що вони скажуть про нас, про мене. Частенько я впадаю в їхню немилість. — Я і так сказав це тобі в обличчя, ти дурнуватий шматок прутня, — кричить Бі Джей, і цієї миті камери на телефонах починають спалахувати, а схвильований персонал застигає неподалік. — Дивно, що ти про це згадав, адже мій прутень декому подобався… — самовдоволено зауважує Келловей, і моя щелепа відпадає. Кинувши на Брукса в’їдливий погляд, тикаю в нього пальцем. — Не смій казати таке. Бі Джей дивиться йому прямо в очі. Цей погляд нічого доброго не віщує, я знаю, бо зненацька інші хлопці з’являються біля нас. І вже уявляю ці заголовки: «Баллентайн в наручниках в Annabel’s», «Хлопці здирають із себе одяг заради Паркс», «Маґнолія любить прутні» (це буде в The Sun). Брукс ніколи не з’являвся на шпальтах газет без мене (може, тому він це й затіває?). Йому не байдуже, про що пишуть у пресі. Бідж довго й безмовно витріщається на Брукса, ніби говорячи: «Тільки-но спробуй закінчити фразу».
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx