28 Напруга зависає в повітрі. І на мить з’являється надія, що в Келловея вистачить здорового глузду, щоб відступити… — Їй, — Брукс указує на мене. — Узагалі-то це брехня! — Я заявляю голосно, на всю кімнату, щоб наголосити на тому, що видається вкрай важливим. — Неправда. Це… це… ну, не хочеться казати, але там у нього дещо на трієчку, якщо чесно, — кидаю на нову дівчину вибачливий погляд. — Я бачила, — каже вона мені. — Не сумніваюся, — киваю. — Мої співчуття. — Гей! — Брукс насуплюється. Ігнорую його й повертаюся до Бі Джея: щелепа напружена, руки стиснуті в кулаки, готовий боронити мою честь щомиті, щодня. — Ходімо, — кажу йому, але той не зрушує з місця. Бі Джей сердито дивиться повз мене на Келловея, і я повертаю його обличчя до себе, ігноруючи спалахи камер, що мерехтять навколо нас, і на мить мені байдуже, що Daily Mail напише про нас, оскільки ця стаття однаково цілковитий нуль. Ніщо зараз не має значення. Усі навколо тонуть у пітьмі. Я бачу тільки Бі Джея. Шукаю його очі. Знаходжу їх, і його погляд одразу стає лагіднішим. — Забери мене додому, Бідже, — обсипала його таким поглядом, якому він не зможе відмовити. — Джеку ще треба знешкодити бомбу. Він бере мою руку й цілує долоню. — Та пішов цей Девід Палмер. Бауера в президенти.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx