10 робить це з кожною, крім мене. Байдуже, що знизує плечима. Він — Бі Джей Баллентайн — був моїм першим… насправді в усьому. Перше кохання, перший раз, перший, хто розбив моє серце. Хлопчик із золотавим волоссям і золотавими очима (байдуже, що волосся в нього каштанове, а очі — зелені). Кажуть, найкрасивіший у всьому Лондоні. Думаю, вони не помиляються. Хоча навіщо я вам це все розповідаю? Ви вже його знаєте. — Я знаю, що тобі байдуже, — машинально проводить язиком по зубах. Він так робить, коли роздратований, а зараз це помітно лиш на мить, бо тоді його погляд пом’якшується, як і завжди, коли він дивиться на мене. — Тоді в тебе був хлопець, Паркс, — намагається зустрітися зі мною поглядом, але я дивлюся в інший бік. Нехай думає, що мусить заслужити на мою увагу. — Точно, — кліпаю й повторюю: — Мені байдуже. — Ну-ну! — зітхає, удаючи, що нудьгує. — Щит уже піднятий, еге? — питає він пошепки. Так хлопці кажуть один одному, коли помічають, що ставлення до них різко змінюється. Він ще раз дивиться на мене, усвідомлюючи, що я брешу, — і ми починаємо перемовлятися очима. Мексиканське протистояння. Я сумую за тобою, кліпаю йому за кодом Морзе. Я тебе досі кохаю, кажуть опущені куточки його ідеальних губ. Досить пухких, наче їх постійно жалять бджоли. Колись моє серце втішали ті губи. — А коли? — запитую я, обертаючись до нього на підборах, хапаю його зап’ястя й без дозволу закочую
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx